Гострий апендицит
Гострий апендицит (ГА, appendicitis accuta) – це гостре запалення хробакоподібного паростка сліпої кишки. Він є самим ролзповсюдженим хірургічним захворюванням черевної порожнини, з діагностикою і лікуванням котрого зустрічаєтся не лише дитячий хірург, але і педіатр та лікарі інших профілів.
Дана патологія може зустрічатися у різних вікових групах. У віці до 1 року він зустрічається надзвичайно рідко, після року частота його поступово зростає і на ясельний вік (до 3 років) припадає 5,5%, на дошкільний (4-7 років) – 13% і на шкільний (8-14 років) – 81,5% усіх випадків гострого апендициту у дітей (Долецький С.Я., 1970).
Таким чином, ГА – хвороба в основному препубертатного віку. Хлопчики хворіють дещо частіше дівчаток (Долецкий С.Я.,1970).
Етіологія. Основні теорії виникнення:
1.Ангіоневротична (нервово-судинна) теорія (Ріккер, Русаков).
2.Нервово-рефлекторна теорія (Давидовський, Шалімов, Єланський).
Суть їх полягає у тому, що при порушенні функції ШКТ (закреп, ентероколіт, калові камені) виникають патологічні імпульси, що призводять до дисфункції нервово-регуляторного апарату та виникнення спазму судин і гладкої мускулатури паростка, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, судинний стаз, набряк стінки і трофічні порушення аж до некрозу стінки і приєднання бактеріальної інфекції.
Специфічного збудника при апендициті немає. Ілеоцекальна область є рефлексогенною зоною з багатьма вісцеро-вісцерпальними зв'язками з іншими органами, зокрема ШКТ, тому при наявності подразнення у вищевказаних органах внаслідок посиленої іррадіації збудження виникає ангіоспазм у цій зоні та вищеописані зміни. Це значною мірою пояснює відносно високу частоту виникнення первинно деструктивних форм апендициту у дітей молодшого віку.
3.Аліментарна (Шампіонер): ГА провокується м’ясною їжею внаслідок гнилісних процесів у colon.
4.Травматична теорія.
5.Паразитарна: аскариди, гострики.
6.Застійна: перегиби, калові камені, рештки їжі. Передумовою є і особливості анат.будови.
7.Інфекційна (Ашоф): частіше кишкова паличка чи змішана інфекція.
Шляхи проникнення інфекта: ентерогенний, гематогенний (грип, ангіна), лімфогенний.
Класифікація.
Недеструктивні форми:
1.Апендикулярна коліка (внаслідок особливостей будови – лійкоподібна форма. При цьому немає морфологічних змін у відростку).
2. Катаральний (простий).
3.Хронічний.
Деструктивні форми:
4. Флегмонозний.
5. Гангренозний.
6.Перфоративний.
Ускладнені форми:
1.Апендикулярний перитоніт.
2.Периапендикулярний абсцес.
3.Периапедикулярний інфільтрат.
Інші ускладнення: сепсис, пілефлебіт (тромбоз ворітної вени чи її гілок), абсцес черевної порожнини, абсцес печінки,
Диференціювати патоморфологічну фогрму ГА до операції частіше неможливо, а тому недоцільно.
Клінічна картина.
Клініка ГА значною мірою залежить від віку. Особливі труднощі виникають при діагностиці ГА у віці до 3-х років. Клініка залежить також від розміщення паростка, ступеня вираженості пат. процесу (дуже відносно), особливостей реактивності організму.
Клініка ГА у старшому віці.
У дітей старшого віку починається поступово. Має місце с-м Волковича-Кохера. Загальний стан звичайно залишається задовільним, погіршується по мірі прогресування запалення чи розвитку інтоксикації, оскільки можлива токсична форма протікання ГА.
1. Основний с-м – біль, що з’являється в обл. епігастрію чи коло пупка, згодом захоплює весь живіт і через кілька годин локалізується частіше у правій здухвинній ділянці. Звичайно біль має постійний характер. Переймоподібні болі можуть спостерігатися при закупорці просвіту паростка інородними тілами. Інтенсивність спонтанного болю з часом звичайно дещо зменшується, проте не зникає повністю. Об’єктивна оцінка інтенсивності болю неможлива. Деякі діти бояться операції та приховують біль.
У зв’язку з цим необхідно відволікти дитину. При виражених запальних змінах діти стають менш рухливими, неспокійно сплять, стогнуть у сні.
Досить постійна ознака – провокований біль, що визначається пальцьовим обстеженням та струшув...
